В якій частині тіла людина відчуває емоції: науковці порівняли сучасних людей і мешканців Месопотамії.

Тіло та мозок людини існують у складних взаєминах, а коли мова йде про емоції, все стає ще складнішим. Дослідники точно знають, що емоції безпосередньо впливають на організм, багато з них людина здатна відчути фізично. Горі сприймається як «розбите серце», закоханість — як «метелики в животі», гнів — як напруження в щелепі, а стрес — як «залізний обруч» на грудях і голові.

Але це сучасні уявлення. Чи завжди люди відчували — або принаймні виражали та описували — емоції однаково? Міждисциплінарна група дослідників виявила, що у мешканців Месопотамії та сучасних людей уявлення про те, де «живуть» емоції, можуть суттєво відрізнятися.

Вчені проаналізували тексти Новоассирійського царства і з’ясували, як люди відчували емоції в тілі. Масив даних містив мільйон слів на давньоаккадській мові, записаних на глиняних клинописних табличках, створених з 934 по 612 рік до нашої ери. Сучасні карти тілесних відчуттів емоцій були зібрані 10 років тому дослідниками під керівництвом Лаурі Нумменмаа (Lauri Nummenmaa). Результати наукової роботи описані в журналі iScience.

У Давній Месопотамії люди вже мали базові знання про анатомію, усвідомлювали важливість серця, печінки та легень. Ці органи, а також стегна і область рота згадувалися як найпоширеніші місця, де людина відчувала емоції.

Карти тілесних відчуттів щастя у сучасних людей і мешканців Месопотамії в значній мірі співпадають, за винятком того, що давні мешканці приділяли печінці більше уваги. Щастя в текстах описувалося словами «відкритий», «сяючий» або «повний».

Відмінності між нами та древніми особливо помітні в відчуттях гніву та любові. Сучасна людина відчуває гнів у верхній частині тіла та руках, тоді як у мешканця Месопотамії він виражався через «жар», «ярість» або «дратівливість» у ногах.

Любов же відчувається нами подібним чином: вона сконцентрована в грудній області. Однак у Месопотамії любов особливо асоціювалася з печінкою, серцем і колінами, тоді як у сучасних людей відчуття зміщені в область голови та статевих органів.

Варто зазначити, що клинопис створювали переважно писці за замовленням представників багатих верств суспільства, тому тексти не дають повної картини сприйняття емоцій у всіх мешканців Месопотамії. Тим не менш, клинописні глиняні таблички містять різноманітні тексти: податкові списки, документи про купівлю-продаж, молитви, літературні твори, а також історичні та математичні записи. Разом вони надають досить широку описову базу.

«Ще потрібно з’ясувати, чи можна говорити про типові для всього людства емоційні переживання і завжди чи, наприклад, страх відчувався в одних і тих же частинах тіла. Також необхідно пам’ятати, що тексти залишаються текстами, а емоції — це досвід, який переживається в моменті», — підкреслила професор Саана Свярд (Saana Svärd) з Гельсінського університету у Фінляндії, асиріолог і керівник проекту.

Вчені зазначили, що хоча порівняння таких даних захоплююче, необхідно враховувати різницю між сучасними картами тіла, заснованими на самооцінках, і картами тіла древніх месопотамців, побудованими виключно на лінгвістичних описах.