У КамГУ дослідили, як з віком змінюється зв'язок самоідентифікації та часової перспективи.

У дослідженні взяли участь 139 осіб віком від 16 до 55 років, розділених на чотири вікові групи: підлітки (15-17 років), молоді люди (18-22 роки), молоді дорослі (23-29 років) та зрілі дорослі (30-55 років). Використовувався комплекс методик, що включає опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо, який оцінює ставлення особистості до минулого, сьогодення та майбутнього; методики дослідження професійної та особистісної ідентичності Л.Б. Шнайдера, які дозволяють визначити статус ідентичності людини, та анкету кризових подій В.Р. Манукяна, що виявляє ступінь переживання різних біографічних криз.

Отримані результати дослідження підтвердили відомі факти про ідентичність та її динаміку. Так, у підлітковому віці 71,1 відсотка опитаних демонструють передчасну професійну ідентичність, що означає наявність запозиченої системи поглядів про майбутню професію. При цьому особистісна ідентичність у більшості підлітків вже досягнута, що свідчить про сформовану систему цілей та переконань.

У молодіжному віці збільшується кількість респондентів з кризовою професійною ідентичністю (46 відсотків), що відображає зіткнення уявлень про професію з реальністю освітнього процесу. У цьому віці також зростає відсоток людей з особистісною гіперідентичністю — з 7,9 відсотка в підлітковому віці до 23,4 відсотка в молодіжному.

Зазначається, що криза професійної ідентичності триває і в період ранньої дорослості. Однак її зміст змінюється: якщо в юності криза пов'язана з адаптацією до процесу професійної освіти, то в молодості вона відображає невідповідність між реальними можливостями роботи та ідеальними уявленнями про неї. Наприклад, молодий спеціаліст може зіткнутися з тим, що його очікування від роботи не збігаються з дійсністю, що призводить до переоцінки свого професійного вибору.

Дослідження також показало, що гострота переживання біографічних криз знижується з віком. Так, криза спустошеності та безперспективності в підлітковому віці оцінюється в середньому на 12,32 бали, а в період зрілості цей показник знижується до 9,38 балів. Це може бути пов'язано з тим, що дорослі люди мають більше життєвого досвіду та більш розвинені стратегії подолання труднощів.

Вчені виявили, що взаємозв'язок між ідентичністю та часовою перспективою особистості також має вікову специфіку. У молодіжному віці виявлені значні кореляції між показником особистісної ідентичності та такими параметрами часової перспективи, як негативне минуле, гедоністичне сьогодення та фаталістичне сьогодення.

Це свідчить про те, що в період отримання професійної освіти те, як людина сприймає минуле, сьогодення та майбутнє, сильніше впливає на формування її уявлень про себе. У більш старшому віці (період ранньої дорослості та зрілості) особистісна та професійна ідентичність не пов'язані з часовою перспективою, що може свідчити про наявність більш структурованої та стабільної організації ідентичності, меншою мірою реагуючої на зміни в часовій перспективі особистості.

«Наше дослідження показало, що самоідентифікація – це безперервний процес, який триває протягом усього життя людини, і опорою для нього на різних вікових етапах стають різні часові орієнтації. Розуміння вікової специфіки цього процесу може допомогти в розробці більш ефективних програм профорієнтації та психологічної підтримки людей», – підкреслює старший викладач кафедри теоретичної та практичної психології КамГУ імені Вітуса Берінга, кандидат психологічних наук Єлена Мещерякова.

Результати дослідження можуть бути використані психологами, педагогами та фахівцями з профорієнтації для розробки програм, спрямованих на підтримку особистісного та професійного самоідентифікації людей різних вікових груп, а також надання допомоги у подоланні кризи ідентичності.

Робота виконана в рамках реалізації гранту ФГБОУ ВО «Камчатський державний університет ім. Вітуса Берінга».