У марсіянському метеориті виявили сліди гарячої води.

Науці відомо сотні уламків Червоної планети — марсіанських метеоритів, що впали на Землю. Коли-то ці камені були вибиті в космос з поверхні Марса під час падіння великих астероїдів. Їхнє походження визначають за ізотопним складом газів, які в невеликих кількостях містяться всередині метеоритів: як показують дані зі супутників і посадкових апаратів, марсіанське середовище має унікальний «відбиток пальців» за співвідношенням ізотопів.

У цій багатій колекції метеорит NWA 7034 виявився особливим. Його знайшли в Марокко в 2011 році, тепер він зберігається в американському Університеті Нью-Мексико. Вважають, що його «батьківщина» — в тих місцях, де розташований марсіанський кратер Каррата (на південно-захід від знаменитого вулкана Олімп). Саме астероїд, який залишив цей слід, на думку вчених, підкинув у міжпланетний простір «Чорну красуню». Як легко здогадатися, таке прізвисько метеорит отримав за ефектний колір.

Планетологи підкреслюють, що це перший відомий зразок марсіанської брекчії — породи, яка «склеєна» з численних уламків різних мінералів. В основному вона має вулканічне походження, але при цьому дуже гідратована: у кристалічну структуру мінералів «вбудувалося» багато молекул води. За словами вчених, це най«водянистіший» марсіанський метеорит на сьогодні.

Нарешті, його вік оцінюють в 4,4 мільярда років. Це означає, що речовина утворилася через 200 мільйонів років після виникнення Марса як такого. Нагадаємо, Сонячній системі — 4,6 мільярда років. Тобто «Чорна красуня» — ще й один з найдавніших метеоритів з Червоної планети.

Нещодавно дослідники з Австралії детально вивчили «зерно», тобто вкраплення циркону, в «Чорній красуні» і знайшли в ньому багато «неформульних» елементів, тобто таких, що не мають до нього відношення: залізо, алюміній, натрій, магнетит. Метеорит, до того ж, дуже «намагнічені», і це підтверджує, що спочатку у Марса було досить сильне магнітне поле.

У статті для журналу Science Advances вчені підкреслили, що такого багатства «чужих» елементів не залишається після класичного процесу кристалізації магми, зате це можливо в присутності великої кількості гарячої води. Автори наукової роботи дійшли висновку, що марсіанський циркон в метеориті сформувався в результаті великого гідротермального явища — вивільнення з надр планети величезних мас води, яка там накопичувалася, нагрівалася і створювала всередині сильний тиск.

Знайти в цьому доісторичному камені стільки води — якраз те, що очікували дослідники Марса. За пересохлими руслами річок і багатьма іншими «означеннями» на поверхні склалося уявлення, що в далекому минулому у Червоної планети була повноцінна гідросфера з океанами та дощовими хмарами. Куди все це зникло — велике питання.

Одні фахівці вважають, що основна частина води випарувалася в космос, інші — що «пішла в землю». Щоб у цьому розібратися, вчені хочуть відновити ланцюг подій з самого початку. Саме в цьому цінність NWA 7034: метеорит показує, що 4,4 мільярда років тому вода на Марсі вже була і впливала на формування його порід.