У НовГУ розповіли про вплив мікропластику на чоловічу фертильність.

На платформі НовГУ ІНТЦ «Валдай» завершилася конференція «Мікропластик у науці про полімери». Було представлено доповіді про сортування мікропластика в зоні розбігу хвиль, забруднення Фінської затоки та південно-східної частини Балтійського моря мікропластиком та інші. Науковий співробітник лабораторії полімерних біоматеріалів і систем Інституту високомолекулярних сполук РАН Віталій Воробйов розповів про проблему нанопластика, який утворюється під час розпаду мікропластика під впливом зовнішніх факторів. До них належать ультрафіолетове та теплове випромінювання, вплив живих мікроорганізмів.

«Частинки нанопластика присутні у всіх сферах навколишнього середовища, наприклад, вони виявлені у бутильованій воді, — розповів Віталій Воробйов. — Американські дослідники вивчали цю проблему і з'ясували, що у бутильованій воді 90 відсотків часток складає нанопластик, при цьому значна частка має розмір менше двохсот нанометрів.

Деякі вчені вважають, що саме нанопластик краще розчиняється в клітині і потенційно більш небезпечний. Інші ж схильні стверджувати, що загроза виходить від набагато дрібніших часток, розміром менше одного або двох мікрон, оскільки вони можуть проникати через біологічний бар'єр і викликати різні негативні наслідки на клітинному рівні».

Асистент кафедри загальної гігієни Сеченівського університету Денис Краскевич розповів про шляхи потрапляння мікропластика в організм людини та потенційні ризики для здоров'я. Спікер зазначив, що мікропластик найчастіше проникає через травний тракт і дихальні шляхи, рідше — через шкіру, плаценту та укуси комах. В організмі дорослої людини в середньому знаходиться 103 мікрочастинки мікропластика на кілограм маси тіла, у немовлят — 172 мікрочастинки. Більше 90 відсотків мікропластика виводиться з організму з відходами життєдіяльності, а дрібніші частки всмоктуються в кров і затримуються у внутрішніх органах.

«Найбільша кількість мікропластика виявлена в легеневій тканині зі середнім значенням 14,9 часток на грам тканини, за ним слідували тонка і товста кишка, а також мигдалини, — пояснив Денис Краскевич. — Обилиця мікропластика також була вищою у жінок, ніж у чоловіків. Різні дослідження показують, що найпоширенішим полімером в організмі є полівінілхлорид, також зустрічаються поліпропілен і поліетиленфталат.

Проводилися також дослідження впливу мікропластика на стан здоров'я: знижувалася функція товстої кишки, збільшувалася секреція жовчних кислот і метаболітів у печінці, проявлялися порушення функціонування кишкового бар'єра, деякі порушення жирних кислот, а також посилювалося розмноження бактерій мікрофлори кишечника.

Також варто згадати, що мікропластик здатний викликати запальний процес. Ще одним з недавніх досліджень було виявлено, що мікропластик міститься в насінній рідині та чоловічих статевих органах, і може негативно впливати на чоловічу фертильність. За концентраціями було виявлено від 0,23 часток у насінній рідині та 11,6 часток у чоловічих статевих органах. Мікропластик складався на 67 відсотків з полістиролу.

Конференція «Мікропластик у науці про полімери» проходить в НовГУ вдруге. Організатори — Новгородський університет, Росприроднагляд, МГУ імені М. В. Ломоносова, Відділення хімії та наук про матеріали РАН. Партнерами конференції виступили Фонд «Екологія» та ПАТ «СІБУР Холдинг».