У пустелі Чіуауа знайшли «пухнастого диявола» та засекретили його місцезнаходження.

Національний парк Біг-Бенд, розташований на південному заході штату Техас на кордоні з Мексикою, є частиною пустелі Чіуауа і славиться різноманіттям унікальних рослин. Незважаючи на те, що територія добре вивчена, у березні 2024 року волонтер-натураліст Деб Манлі (Deb Manley) помітила незвичайну рослину, що пробивається крізь гравій. Фотографії знахідки були опубліковані на платформі для обміну інформацією про природу iNaturalist, де її помітили науковці і, отримавши дозвіл адміністрації парку, зібрали кілька зразків.

Новинку назвали Ovicula biradiata. Цей крихітний «шерехатий диявол» ледве підноситься над землею (всього один-три сантиметри), а його листя покрите білуватими хвилястими волосками, внаслідок чого квітка майже зливається з гравієм. Жилки «пелюстків» (язичкові квітки) при цьому пофарбовані в яскраво червоний колір і нагадують «ріжки». Цвітіння відзначається в кінці зими — на початку весни, а вже до травня рослини повністю в’януть.

Проаналізувавши знахідку, автори дослідження, опублікованого в журналі PhytoKeys, зробили висновок, що рослина не підходить під жоден з уже відомих родів астрових і є не просто новим видом, а новим родом. Результати генетичного та морфологічного аналізів показали, що Ovicula biradiata — окремий «кузен» соняшників і найближче до роду Psilostrophe — ще однієї групи пустельних квітів.

Увагу ботаніків привернули суцвіття «пустельного диявола» — у кожного кущика була всього одна крихітна «голівка» (корзинка) з парою язичкових квіток, розташованих по обидва боки корзинки. А ось ареал їхнього проживання, як і чисельність, вкрай малі: рослину вдалося зустріти лише в трьох точках на самому північному краю парку на висоті близько 800 метрів.

Ці «мініатюрні» однолітники, ймовірно, з'явилися внаслідок екзотичних еволюційних адаптацій до посушливого середовища, однак багаторічна посуха поставила тільки що задокументований вид під загрозу зникнення. Щоб захистити Ovicula biradiata від зайвої уваги, науковці засекретили точне місце, де він виріс, і обмежилися загальним описом ділянки.

Ще одним цікавим відкриттям стали незвичайні властивості «диявола»: під мікроскопом на стеблах і квітках вдалося розгледіти особливі залізисті структури, схожі на ті, що у інших представників астрових виробляють біологічно активні речовини (серед них — протизапальні і навіть потенційно протиракові).