У надшвидких зірках виявили ознаки діяльності позаземних цивілізацій.

У міру спокійного руху навколо центру нашої Галактики Сонце разом зі всіма своїми планетами долає приблизно 240 кілометрів на секунду — це найтиповіша швидкість зірок у Чумацькому Шляху. Звичайно, біля галактичного центру вони рухаються набагато швидше, адже там їх розганяє гравітація чорної діри масою в чотири мільйони Сонць.

Проте в нашому космічному мегаполісі є зірки, які розташовані далеко від центру або навіть за межами галактичного диска, при цьому мчать з "турбошвидкістю". Наприклад, перша з таких виявлених зірок SDSS J090745.0+024507 знаходиться в 230 тисячах світлових років від нас і летить там зі швидкістю приблизно 800 кілометрів на секунду або навіть більше. Варто зазначити, що діаметр Чумацького Шляху — близько ста тисяч світлових років.

Серед цих космічних гонщиків є й такі, які втікають з Галактики, їх називають "втікаючими зірками". Деякі, навпаки, мчать з міжгалактичного простору до нас. Астрономи підозрюють, що їх колись викинула з їхньої галактики її власна центральна чорна діра — вона надала їм величезне гравітаційне прискорення. Щодо "втікаючих", існує версія, що вони походять з подвійних зоряних систем, а розігнав їх вибух наднової в момент загибелі партнера.

Проте деяких учених ці незвичайні зірки наводять на думки про позаземні цивілізації. Вони вважають, що в теорії технологічно розвинене суспільство могло переміщатися разом зі своєю планетою та всією системою. Як це можливо, пояснив у недавній статті (доступна на сервері препринтів arXiv.org) дослідник з Вільного університету Брюсселя Клеман Відаль.

Учений звернув увагу на деякі цікаві подвійні зоряні системи. Вони складаються з інтенсивно обертової нейтронної зірки та набагато менш масивного компаньйона. При цьому "партнери" настільки близько один до одного, що пульсар перетягує до себе речовину другої зірки і додатково бомбардує її сильним зоряним вітром, внаслідок чого позаду жертви тягнеться шлейф здутої плазми. Такі брутальні приклади астрономи називають пульсарами-павуками. Якщо жертва має масу, яка менша 70 відсотків від сонячної, то "поїдаючу" її нейтронну зірку іменують "чорною вдовою".

Ці жорстокі видовища зацікавили бельгійського дослідника, оскільки як мінімум два таких хижих пульсари з незрозумілих причин рухаються швидше, ніж повинні: їх щось прискорює. Передбачається, що один з них могла розігнати гравітація колись пролетівшої повз зірки, але Відаль вважає це малоймовірним.

Він розповів, що в теорії можна взяти під контроль процес виходу речовини з "поїдаючої" зірки і використовувати її як джерело пального для створення реактивної тяги. На думку дослідника, так гіпотетична розвинена позаземна цивілізація могла б переміститися, скажімо, ближче до сусідньої, більш підходящої зоряної системи і перебратися туди з свого загиблого місця.

Інше питання в тому, як могли б навіть найрозумніші та розвинуті живі істоти знаходитися біля нейтронної зірки — колишнього ядра світила, яке прожило від сили пару десятків мільйонів років і вибухнуло надновою. Така спалах миттєво знищила б усе живе в системі. І сам пульсар випромінює абсолютно вбивчу радіацію. Проте, дослідник підкреслив, що це лише його теоретичні розрахунки, які варто прийняти до відома.