Поблизу молодих зір виявлено «небезпечні зони» для формування планет.

Зірки типу ОВ являють собою масивні гарячі світила білого-синього або синього кольору, які формують так звані ОВ-асоціації — групи гравітаційно не пов'язаних або слабо пов'язаних зірок. Вважається, що вони мають спільне походження, виникаючи з гігантського молекулярного хмари, а їхній вік не перевищує кількох мільйонів років.

Лебідь ОВ2 — одна з наймасивніших і найяскравіших ОВ-асоціацій, відомих науці. Саме там автори нового дослідження, опублікованого в журналі The Astrophysical Journal, виявили так звані небезпечні зони — області поблизу масивних молодих зірок, випромінювання яких заважає формуванню планет і навіть робить його неможливим.

До такого висновку команда астрономів на чолі з Маріо Гуарчелло (Mario Guarcello) з Національного інституту астрофізики (Італія) прийшла, проаналізувавши дані тривалих спостережень, отриманих за допомогою космічної рентгенівської обсерваторії «Чандра» та виведеного з експлуатації інфрачервоного телескопа «Спітцер».

Оскільки в спостережуваній зірковій асоціації присутні світила як з протопланетними дисками, так і без них, дослідники вивчили їх просторовий розподіл і виявили, що випромінювання масивних зірок (і інтенсивне ультрафіолетове випромінювання менших світил) значно прискорило руйнування протопланетних дисків. Потім, об'єднавши дані спостережень, астрономи створили детальну мозаїку регіону.

Такий підхід дозволив знайти молоді зірки та області інтенсивного випромінювання в скупченні і дійти висновку, що високоенергетичне випромінювання масивних молодих зірок призводить до швидкого випаровування протопланетних дисків у сусідніх світилах, тим самим перешкоджаючи формуванню планет і навіть запобігаючи йому.

Вчені також з'ясували, що в областях з меншою кількістю масивних зірок (і, відповідно, з нижчим рівнем високоенергетичного випромінювання) приблизно 40 відсотків молодих світил мали протопланетні диски. Однак у регіонах з більш інтенсивним випромінюванням і більшою щільністю зірок ця частка знизилася до 18 відсотків. При цьому в найбільш густонаселених областях кількість світил з протопланетними дисками впало до одного відсотка.

Варто зазначити, що зіркоутворення в Чумацькому Шляху відбувається в різних середовищах, а значна частина світил формується в скупченнях, де присутні масивні зірки типу O і B. Справа в тому, що саме ці світила мають суттєвий вплив як на еволюцію протопланетних дисків навколо сусідніх молодих зірок, так і на процеси планетоутворення. У той час як у більш спокійних регіонах нашої Галактики умови для формування планетних систем сприятливі, області поблизу масивних зірок виявилися «небезпечними зонами», де ймовірність формування планет суттєво знижена.

Результати нового дослідження допомагають виявити механізми, які впливають на еволюцію протопланетних дисків і мають важливе значення для розуміння загальної картини формування планет і зірок. Подальші спостереження, на думку авторів наукової роботи, дозволять уточнити, які саме процеси домінують у різних середовищах і як вони взаємодіють між собою.