Вибух наднової зірки спричинив сплеск вірусів в Африці.

Ще в 2004 році астрономів зацікавила знахідка в піднятих з дна Тихого океану осадових породах: в них виявилося залізо-60 — радіоактивний ізотоп з періодом напіврозпаду близько 2,6 мільйона років. Він відомий позаземним походженням — такі атоми формуються в розлітаючомуся матеріалі «вмираючої» зірки, так званої наднової. Насправді, можна сказати, майже третина всього, що занесено в таблицю Менделєєва, — продукти саме цих подій у космосі.

Згодом вчені дійшли висновку, що приблизно 2,7 мільйона років тому десь порівняно неподалік від Сонячної системи спалахнула чергова наднова, і розкиданий нею радіоактивний пил бомбардував нашу планету сотні тисяч років поспіль. Нагадаємо, вибух наднової — різке скидання зовнішніх шарів масивного світила, яке витратило своє термоядерне паливо і таким чином завершило основний «життєвий» цикл.

Посеред хмари цього вибуху залишається стиснуте до мізерних розмірів у десятки кілометрів колишнє зоряне ядро. В залежності від початкової маси всієї зірки це ядро або колапсує до стану надщільного скупчення субатомних часток і стає так званою нейтронною зіркою, або «провалюється» в просторі-часі — перетворюється на чорну діру. За приблизними підрахунками астрономів, десь у нашій Галактиці таке відбувається приблизно кожні 50 років.

Особливо цікаво стало після аналізу древніх порід з дна африканського озера Танганьїка — одного з найбільших і глибоких на планеті. Для жителів континента це завжди був найважливіший джерело прісної води та їжі. Виявилося, що якраз приблизно 2,5 мільйона років тому водоем зазнав епідеміологічної катастрофи — стався різкий сплеск різноманіття вірусів, що вражають рибу.

Спеціалісти припускають, що це результат мутацій під впливом космічної радіації. Більше того, збережені «відбитки» і на дні озера, і в океанічній корі показують: радіоактивний різновид заліза потрапляв на Землю і до передбачуваного вибуху наднової — приблизно шість або шість з половиною мільйонів років тому.

Нещодавно все це порівняли астрофізики з Каліфорнійського університету в Санта-Крузі (США). У статті для журналу The Astrophysical Journal Letters вони пояснили, що таковы неминучі особливості «життя в бульбашці».

Приблизно шість з половиною мільйонів років тому Сонячна система опинилася всередині обширного розрідженого хмари міжзоряної речовини, яке простяглося на понад 900 світлових років і отримало назву Місцевого бульбашки. Це хмара — результат цілого феєрверку наднових, які спалахували одна за одною. Тобто бульбашка якраз і складається з речовини перегорілих зірок.

Вчені вважають, що саме в момент входження в нього Землі наша біосфера отримала «першу партію» радіоактивного заліза, а 2,5 мільйона років тому, мабуть, дійсно неподалік вибухнула ще одна зірка. У астрономів навіть є підозри, де саме — в одній з двох найближчих зіркових асоціацій: або в OB-асоціації Скорпіона — Центавра приблизно в 450 світлових роках від нас, або в розташованій вдвічі ближче Асоціації Тукана — Годинника.

Дослідники схиляються до першого варіанту. У них навіть є кандидат у «винуватці» завданої земній природі шкоди — розташований зараз в тисячі з невеликим світлових років від нас пульсар (тобто нейтронна зірка) PSR J1932+1059. За розрахунками, він виник при вибуху своєї материнської зірки приблизно три мільйона років тому, а значить, за віком в принципі підходить в якості «підозрюваного».

До речі, це так звана втікаюча зірка — вона розігналася до «турбошвидкостей», які дозволяють подолати тяжіння галактики і вилетіти з неї геть. А траєкторія пульсара показує, що колись його зірка-прародитель перебувала в подвійній системі з ще однією «втікачкою» — Дзетою Змієносця. На думку вчених, під час вибуху наднової вони обидві і розігналися.

Примітно, що саме в ті часи, на рубежі неогену і четвертинного періоду на Землі відбулися великі зміни: почалася епоха оледенінь, знизився рівень Світового океану, скоротилася площа лісів, у тропіках вимерли багато ссавців. Але все це виявилося на користь першим представникам роду Homo, предкам людей, адже вони отримали більше свободи пересування по відкритих просторах.