Якутські палеонтологи виявили мумію саблезубого кошеняти з пізнього плейстоцену.

У вічній мерзлоті Якутії вже давно знаходять заморожені мумії давніх тварин. Літку Naked Science розповідав про дослідження внутрішніх органів вовка, який жив понад 40 тисяч років тому — його виявили мешканці регіону на глибині 40 метрів. Умови багаторічної мерзлоти зберегли як шерсть хижака, так і вміст шлунка. Там же знаходили й муміфікованих представників мегафауни — шерстистих носорогів та мамонтів, широко відомий шерстистий мамонтенок Юка.

Чотири роки тому в Абийському улусі Республіки Саха (Якутія) біля річки Бадяриха (притока Індигирки) виявили заморожену мумію дитинчати великого хижака родини котячих. Збереглися голова та передня частина тіла з лапами. Неповні кістки таза і ніг знайшлися вмерзлими в лід. Радіовуглецевий аналіз шерсті показав, що кошеняті 31 808 ± 367 років, тобто тварина жила в пізньому плейстоцені. Раніше в Якутії знаходили дві мумії печерних левенят приблизно того ж віку.

Палеонтологи з Москви, Якутська та Новосибірська нещодавно опублікували в журналі Scientific Reports детальний опис скелета та зовнішнього вигляду бадярихського кошеняти. Мумію відсканували на томографі, а за аналізами зубів і черепа визначили видову приналежність. Також для цього порівнювали скелетні параметри дитинчати з левеням (Panthera leo) того ж віку.

Прорізані молочні різці кошеняти підказали дослідникам, що йому не більше трьох тижнів від народження. Передня половина тіла разом з лапами була вкрита шерстю довжиною два-три сантиметри, а на верхній губі навіть збереглися вібрисси, в основному зламані.

На добре збережених округлих лапах знахідки уціліли подушечки та гострі вигнуті кігті, формою схожі на кігті левенят. На різних пальцях вони мали різну довжину — від семи міліметрів до 10,4 міліметра. Широкі лапи та великі майже квадратні подушечки (зап’ястна відсутня), за словами авторів статті, дозволяли звірю ходити по снігу, а маленькі вуха могли бути адаптацією до холоду.

Як зазначають дослідники, більшість викопних гомотерій пізнього плейстоцену знаходили в Північній Америці, хоча довго найпізнішого представника датували в відкладеннях віком 300-320 тисяч років. Спірною була й зовнішність вимерлого хижака. Нові дані показали, що основні тілесні ознаки, такі як коротке тіло і довгі кінцівки, проявляються вже у тритижневому віці.

За особливостями будови нижньої щелепи, зубів і шиї (у мумії вона довша і вдвічі товща, ніж у левеняти) фахівці віднесли знайдене кошеня до роду саблезубих гомотерій (Homotherium fabrini). Однак після порівняння з екземпляром Homotherium latidens з Європи пріоритет змістився, і палеонтологи віднесли мумію саме до цього таксону. Знахідка стала першим доказом присутності виду H. latidens в Азії.