За незвичайним спалахом у космосі могла ховатися довгоочікувана чорна діра середньої маси.

У космосі зустрічають чорні дірки відносно невеликої маси, в які перетворюються ядра «вмираючих» зірок. У центрах великих галактик спостерігають надмасивні чорні дірки, які ввібрали в себе речовину мільйонів або навіть мільярдів зірок.

Вчені впевнені, що у Всесвіті має бути й щось середнє між ними — чорні дірки з масою, скажімо, п’ять або десять тисяч Сонць. Вже є список з сотень кандидатів, а, наприклад, об’єкт поблизу галактики ESO 243-49, майже в 300 мільйонах світлових років від нас, з упевненістю вважають чорної дірою «вагою» близько 20 тисяч Сонць.

Нещодавно міжнародна команда астрономів повідомила у The Astrophysical Journal, що в 2016 році у них з’явився новий претендент на звання такої рідкісної і важкодоступної чорної діри. Тоді вони виявили спалах у карликовій галактиці, розташованій у 470 мільйонах світлових років від нас.

Спалах виявився дуже незвичайним: він досяг своєї пікової яскравості менш ніж за чотири доби, а протягом наступних кількох днів знову значно потьмянів. Це надзвичайно швидка динаміка, підкреслили дослідники: спалахи від вибухів наднових відбуваються набагато поступовіше.

Надалі вдалося детально вивчити спектр світла цього спалаху, а за ним можна з’ясувати і склад спостережуваного речовини, і характер «поведінки» об’єкта. Як пишуть дослідники, з’ясувалося, що внаслідок незвичайної події в наш бік летів водень, причому на швидкостях до однієї десятої від швидкості світла. Це було встановлено за так званим синім зміщенням: коли джерело світла рухається до спостерігача, довжина хвилі цього світла скорочується, а найкороткохвильовий видимий світло — фіолетовий. Чим швидше до нас мчить об’єкт, тим більш синім він спостерігається.

Наднова — також потужний прискорювач частинок, але все ж не до такої міри. Крім того, вибух наднової — це скидання зовнішніх шарів вже «вигорілої» зірки, в якій вже закінчився водень для термоядерних реакцій. Ще буває, що наднова вибухає колишнє ядро вже «мертвої» зірки (білий карлик), коли воно поглинає речовину зірки-супутника і врешті-решт спалахує від його надлишку. На таку подію спостережуваний об’єкт теж зовсім не схожий.

Тому щодо нього зробили такий висновок: в розквіті своїх сил спалахнула ще багата воднем зірка — її в цей момент знищувала чорна діра. Як пояснюють астрономи, зірка не знищена повністю: вона поки лише занадто близько підійшла до безодні і втратила частину свого речовини. Це називається припливним руйнуванням — розпадом під дією гравітації.

За оцінками, маса цієї чорної діри повинна становити приблизно від тисячі до десяти тисяч Сонць. Отже, якщо всі розрахунки вірні, це справжня чорна діра середньої маси. Вона розташована приблизно в тисячі світлових років від центру маленької галактики. Однак, за теоретичними уявленнями, в карликових галактиках так часто буває.