За півстоліття популяція акул і скатів зменшилася вдвічі.

Риби — велика група первичноводних хребетних, що має досить різноманітний склад. Поряд з лучеперими рибами, до яких належить більшість, у морях мешкають і інші, більш давні, включаючи хрящові риби.

Представників цього класу не так багато, лише близько 1200 видів акул, скатів і химер (цільноголових). Практично всі вони — хижаки з високим трофічним рівнем, що принесло їм славу небезпечних і добре захищених. Проте насправді вони досить уразливі і набагато частіше стають жертвами людини (в тому числі її їжею), ніж навпаки.

У новій статті, опублікованій провідним науковим журналом Science, наведено оцінку динаміки чисельності хрящових за останні 50 років. Починаючи з 1970-х років їх вилов швидко зростав і досяг максимального рівня в 1980-х. Однак потім обсяг виловлених риб почав знижуватися, незважаючи на подвоєні зусилля рибалок.

Автори зазначають, що потенціал акул і скатів до самовідтворення тоді міг бути підірваний. Щоб оцінити масштаби проблеми та виявити причини, вчені отримали для хрящових RLI — індекс на основі Червоного списку МСОП (Міжнародного союзу охорони природи). Такі розрахунки активно використовують для збереження наземних екосистем, однак до Світового океану поки не застосовували.

Розрахунки охоплюють різні природні місця проживання з 1970-х до сьогодні. Вони відрізняються за географічним положенням, глибиною акваторії та різноманіттям екосистем. Так біологи змогли нанести на карту «світлі плями» біорізноманіття хрящових (де RLI змінювався мало і у риб в цілому все добре) і «темні плями» (там різноманіття акул і скатів різко падає).

Автори врахували, що такі риби представляють різні екоморфотипи: відрізняються будовою, розмірами і способом життя. Вчені з'ясували, які екологічні групи хрящових постраждали сильніше і в чому причини. Включаючи внесок у проблему різних регіонів Землі та окремих країн.

Згідно з оцінками, окрім втрати в середньому половини популяцій, у глобальному масштабі скати і акули позбулися 19 відсотків індексу RLI. Спочатку тенденція торкнулася річок, естуаріїв та інших прибережних акваторій, а потім поширилася на відкритий океан і його глибини.

Втрата екоморфотипів, що описує втрачені функції риб у спільнотах і позначена як «екологічна ерозія», склала 22 відсотки. За словами авторів, головні винуватці — країни зі слабкою економікою, низькою ефективністю промислу та великою чисельністю населення прибережних областей.