Затемнення земного неба врятує 400 тисяч людей на рік.

У 1971 році радянський кліматолог Михайло Будико заявив про неминучість глобального потепління через антропогенні викиди вуглекислого газу. На той момент ця ідея викликала відторгнення практично у всіх інших науковців, але з 1980-х років передбачене Будико підвищення глобальних температур стало реальністю. Прогнозоване науковцем підвищення на 1,0 градуса до 2020 року також відбулося в строк.

Хоча Будико розглядав своє передбачене глобальне потепління як благо, що підвищує придатність Землі для життя, сучасні кліматологи вважають зміну клімату злом, навіть незважаючи на те, що наслідком цієї зміни став рекордний приріст земної біомаси. У зв'язку з цим закликали до боротьби з потеплінням. Обраний для цього на Заході шлях (СЕС і ВЕС), як вже зазначав Naked Science не зможе зупинити накопичення СО2 в атмосфері. Тому багато західних науковців виступили за глобальне затемнення — розпилення в стратосфері сірчаних аерозолів («покрив Будико»).

Діоксид сірки відбиватиме сонячну енергію в космос, створюючи антипарниковий ефект. Подібне відбувалося після великих вивержень вулканів у минулому — наприклад, масові голодні смерті в Смуту або легенди про Фімбульвинтер і Рагнарек з’явилися саме після таких вивержень у XVII і VI століттях відповідно. Частина дослідників визнала ефективність глобального затемнення в боротьбі з потеплінням, але висловила занепокоєння, що через нього можуть знизитися врожаї або відбуватимуться помірні кислотні дощі.

Автори нового дослідження в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences вирішили з’ясувати, наскільки великі витрати від глобального затемнення, і порівняти їх з вигодами. Для цього вони застосували комп’ютерне моделювання зміни смертності при зниженні середньосвітової температури на один градус.

За їхніми розрахунками, це призведе до скорочення кількості смертей від неоптимальних температур на Землі на 400 тисяч людей на рік. При цьому кількість смертей від самого проекту глобального затемнення, за їхніми оцінками, становитиме лише десятки тисяч людей — у 13 разів менше, ніж число врятованих щорічно. Цікаво, що глобальне затемнення, згідно з науковою роботою, врятує більше людей, ніж боротьба з потеплінням за рахунок зниження викидів СО2. Такий, на перший погляд, дивний висновок випливає з того, що боротьба з СО2 сильніше знизить температуру в холодних регіонах планети, а глобальне затемнення — в тропіках і на екваторі.

У нового дослідження є певні вузькі місця. Його автори — кліматологи, тому вважали, що «екваторіальні регіони в цілому виграють від похолодання, оскільки зниження смертності від спеки перевищує зростання смертності від холоду». Насправді лікарі давно встановили, що вірно зворотне: холодова смертність у світі найвища в Африці — 1,19 мільйона проти 0,026 мільйона смертей від спеки. У світі в цілому співвідношення зовсім інше: 4,59 мільйона смертей від холоду проти 0,49 мільйона смертей від спеки. Тобто саме в жарких країнах люди помирають від холоду найчастіше, а від спеки — найрідше. Це відбувається тому, що людське тіло добре адаптується до спеки, а до холоду — лише за допомогою опалення та теплої одяги, яких в Африці бракує.

Крім того, автори роботи вважали, що похолодання на один градус знизить кількість смертей у світі на 400 тисяч на рік, основується лише на комп’ютерних моделях. Тим часом глобальне потепління на один градус вже сталося (у 1970-2020 роках), однак жодного зростання температурної смертності при цьому не відбулося.

Навпаки, як зазначили лікарі, вона зменшилася на 166 тисяч людей на рік лише за перші 16 років XXI століття. Це сталося тому, що холодова смертність набагато вища, ніж від спеки, що й призвело до зменшення загальної частоти температурних смертей. Якщо вже відбулося потепління на один градус змогло викликати зниження числа померлих від неоптимальних температур, то досить складно зрозуміти, як майбутнє похолодання на той же градус не призведе до зростання температурної смертності.