Золото виявилося ефективнішим за спеціальні препарати у боротьбі з ожирінням.

Зайва вага — це проблема в багатьох країнах. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, понад 16% дорослого населення планети страждають від надмірної маси тіла. Усі ці люди схильні до діабету другого типу, серцево-судинних та інших захворювань. Важливо знайти спосіб подолати ожиріння, щоб не створювати додаткове навантаження на системи охорони здоров'я.

Масовим засобом лікування зайвої ваги став «Оземпік», але, незважаючи на його ефективність, він має серйозні побічні ефекти. Головне — при прийомі рівномірно зменшується обсяг як жирової, так і м'язової тканини. Оскільки у сучасних людей обсяг м'язів і так значно нижчий за природний, це створює ризики для здоров'я: м'язи відповідають за виробництво важливих для організму сполук, міокінів, без яких він функціонує не оптимально.

Інший популярний препарат — «Орлістат», який знижує масу не більше ніж на 6%. Зниження повністю стосується жирової тканини, а не м'язів. Він блокує спеціальний фермент — ліпазу, яка відповідає за розщеплення жирів у кишечнику. В результаті жири не всмоктуються в кров і виводяться з організму, що призводить до зниження ваги. У препарату є суттєві недоліки: побічні ефекти у вигляді діареї та болю в животі, а тривалий прийом може негативно впливати на печінку.

Дослідники продовжують активний пошук засобу для схуднення, який не торкався б і без того дефіцитної м'язової тканини, знижуючи обсяг тільки жирової.

Вчені з Олександрійського університету в Єгипті вирішили дослідити золоті наночастинки, тобто мікроскопічні частинки золота, відомі своєю хімічною інертністю та здатністю легко проникати в клітини та тканини організму, включаючи жирову тканину. Спеціалісти припустили, що в жировій тканині золоті наночастинки здатні активізувати процеси розщеплення жиру та знижувати рівень шкідливих речовин, які накопичуються при ожирінні. Для перевірки цієї гіпотези провели експеримент на лабораторних щурах.

Усіх гризунів розподілили на шість груп. Контрольна отримувала звичайну здорову їжу і не проходила ніякого лікування. Група ожиріння отримувала їжу з високим вмістом жиру, що імітує ожиріння у людей, також без лікування. Іншим групам вводили золоті наночастинки в різних дозах (високу дозу вважали 52,33 мікрограма на кілограм, а низьку — 5,21 мікрограма на кілограм). Останній групі давали «Орлістат». Золоті наночастинки та «Орлістат» вводили щурам внутрішньом'язово.

Експеримент тривав дев'ять тижнів. Потім вчені вимірювали вагу щурів, їх жирову та м'язову масу, стан крові. Крім того, вивчали головний внутрішній орган, який стосується ожиріння, — печінку.

Згідно з результатами, щури, які щоденно отримували ін'єкції високої дози наночастинок, та щури, яким вводили наночастинки раз на тиждень у високій дозі, показали велику ефективність. У них значно зменшилась жировая маса (на 50%), при цьому м'язова маса збільшилась на 6%. Наступною за ефективністю виявилась група на «Орлістаті». На ньому вдалося досягти зниження жирової маси тіла, але м'язова маса тіла залишалася незайманою.

Дослідження тканин печінки в шести групах показало різні результати. У щурів з групи з високою дозою золотих наночастинок (щоденне введення) клітини печінки майже повністю відновилися. В органі зникли ознаки запалення, відновилися мітохондрії, тобто тепер вони могли виробляти стільки енергії, скільки зазвичай виробляє печінка людини без зайвої ваги. У групах з щотижневим введенням наночастинок також спостерігалися покращення, але вони були менш вираженими. При цьому в групі, що отримувала «Орлістат», покращення були мінімальними: запалення зменшилось, розпочався ріст нових клітин, але відновлення мітохондрій було недостатнім.

Кращі показники крові також були у щурів з високою дозою золотих наночастинок. У цих групах загальний рівень холестерину в крові та рівень цукру після голодування були наближені до норм здорової людини. «Орлістат» також знижував показники крові, однак суттєва різниця спостерігалась у ступені зниження малондіальдегіду — окислювального процесу, високий показник якого свідчить про пошкодження клітин печінки. На «Орлістаті» рівень малондіальдегіду знизився не так сильно, як на дозах золотих частинок. Це ж підтвердило гістологічне дослідження печінки.

Результати нового дослідження дають надію на лікування ожиріння без наслідків для шлунково-кишкового тракту та печінки. У перспективі вченим важливо визначити коректну дозування та схему лікування.