Зуби раннього Homo еволюціонували швидше, ніж його мозок.

Найдавніші рештки представників роду Homo за межами Африки виявили в 1991 році в Дманісі (Грузія). Місцеві вчені навіть намагалися виділити цих представників в окремий вид — Homo georgicus. Але в наш час їх частіше відносять до Homo erectus або називають перехідною формою від Homo habilis до еректусу.

Окрім інших кісткових решток, сьогодні в Дманісі знайдено п’ять досить повних черепів з нижніми щелепами та добре збереженими зубами. Три з них належали дорослим, не дуже старим особинам, ще один — досить похилому Homo.

На його щелепі зберігся лише один зуб, а лунки від інших затягнулися кістковою тканиною. Без спеціальних технологій приготування їжі (подрібнення м’яса, варіння на вогні) вижити такій людині було б нелегко. Швидше за все, про нього піклувалися одноплемінники, що свідчить про досить високий рівень розвитку спільноти.

П’ятий череп належав людині, що померла приблизно в 11 років. Кристоф Цоллікофер (Christoph Zollikofer) з Цюрихського університету (Швейцарія) та його колеги за допомогою методу синхротронної фазово-контрастної томографії проаналізували мікроструктури зубів цього давнього Homo. Результати їхньої роботи опубліковані в журналі Nature.

На момент смерті зуби підлітка виявилися майже повністю сформованими. Автори нового дослідження вважають, що вік так званої зубної зрілості у цього гомініна — 12-13 років. Це суттєво відрізняється від такого віку у людей сучасного вигляду (у нас зуби повністю формуються лише до 18-22 років).

Приблизно до 12-13 років закінчується ріст зубів у сучасних людиноподібних мавп. Дослідники порівняли ці дані з відомостями про ріст зубів у австралопітеків. Нагадаємо, ці викопні вищі примати практикували прямохождення, ймовірно, користувалися кам’яними знаряддями та мали антропоїдні риси в будові черепа.

Передні зуби у підлітка з Дманісі також росли приблизно як у мавп. Але ось моляри формувалися значно повільніше — так, як це відбувається у Homo sapiens. По суті, зубна система дманисцького гомініна повільно зріла протягом перших років життя, з різким стрибком росту зубів одразу після досягнення п’ятирічного віку. У людей сучасного вигляду такий стрибок відбувається ближче до семи років.

Дослідники звернули увагу на те, що відмінності в розвитку зубів у мавп і людей можна пояснити тим, що люди значно раніше припиняють грудне вигодовування своїх дітей і переводять їх на тверду їжу. При цьому вік харчової незалежності від дорослого настає пізніше. Самки мавп годують дитинчат значно довше, і по закінченні вигодовування останні зазвичай вже можуть добувати собі їжу самостійно, у більш ранньому віці, ніж люди.

Вчені поставили питання: навіщо людині подовжувати час харчової залежності дитини від дорослого в порівнянні з людиноподібними мавпами? Сучасна наука вважає, що в віці від двох до чотирьох років сповільнюється загальний фізичний розвиток дитини Homo sapiens: повільніше ростуть тіло й зуби.

Зазвичай це пояснюють тим, що в цей період усю енергію організм направляє на ріст мозку, який у людей значно більший, ніж у інших вищих приматів. Іншими словами, нас відрізняє від мавп досить тривале дитинство, під час якого дитина розвивається і залежить від дорослих.

Але таке пояснення не працює в випадку ранньолюдського суспільства з Дманісі. Мозок цих Homo був лише трохи більший за мозок сучасних шимпанзе.

Homo erectus, до яких, ймовірно, належать ці гомініни, серйозно збільшили свої мозки за час еволюції, але це сталося набагато пізніше, а 1,85-1,77 мільйона років тому (саме так датовані рештки еректусів у Дманісі) вони були ще занадто маленькими, щоб для росту вимагалася велика кількість енергії.

Автори роботи припустили, що використання кам’яних знарядь для розм’якшення їжі послабило еволюційний тиск, що змушує зуби швидко формуватися в перші роки життя. Вони підкреслили: не завжди зміни в розвитку людей відбуваються через зростання обсягу мозку. Іноді життєві обставини (біологічні чи культурні) виявляються важливішими.