Зірки-втікачі могли оточити галактику «вогняною завісою».

Як встановили космологи, все зрозуміле науці речовина складає лише 4% Всесвіту. Найцікавіше, що безліч галактик у ньому — десята частина цього мізерного кількості. Інші дев'ять десятих — це те «сировина», з якого галактики «побудовані»: міжгалактичний газ.

В основному це водень. Перше речовина, що виникла після Великого вибуху. Вся інша таблиця Менделєєва — результат термоядерного синтезу в зірках, вибухів наднових і інших різноманітних процесів у космосі. Вторинні продукти.

Тому галактики знаходяться всередині величезних «коконів» свого первинного водню, і в розмірах ці газові сфери в багато разів перевищують габарити самих галактик. Наприклад, диск Чумацького Шляху простягається на приблизно сто тисяч світлових років, але оточуюча його газова сфера — в сім разів більша.

По вихідному від частинок у космосі випромінюванню астрономи вміють визначати, що це за частинки і в якому стані вони знаходяться. За їхніми спостереженнями, навколишнє Чумацький Шлях речовина сильно розігріте: найчастіше — до десятків тисяч або навіть до мільйона градусів. Варто зазначити, що це набагато вище температури сонячної поверхні (п’ять з половиною тисяч градусів).

В принципі це вчені ще можуть пояснити гравітаційним впливом галактики: буває, наприклад, що вона стикається з іншою галактикою, «з'їдає» потрапившу їй жертву, від цього злиття виникає ударна хвиля і, як наслідок, нагрів. Але нещодавно з’ясувалося, що в міжгалактичному середовищі є і плазма з температурою порядку десяти мільйонів градусів, і це виявилося вже не зовсім зрозуміло. Вчені намагаються розібратися, що може настільки розігрівати навколишнє галактику речовина.

Астрофізики з Індії запропонували цікавий сценарій. Вони звернули увагу, що серед цих перегрітих частинок простежуються, наприклад, сірка, магній, неон, а всі ці елементи — продукти вибухів наднових зірок. Тому вчені запідозрили, що причиною додаткового нагріву міжгалактичної плазми можуть виявитися зірки, які опинилися за межами Чумацького Шляху — так звані «втікаючі зірки». Вони розігналися до таких швидкостей, що подолали владу галактики і уносяться від неї геть.

Як їм це вдається, зараз з’ясовують. Припускають, що ці зірки могли опинитися недалеко, скажімо, від чорних дір і отримати від них гравітаційне прискорення. Розглядають і такий сценарій: колись вони знаходилися в подвійних системах, зірка-супутник вибухнула надновою, і сила цього вибуху «відштовхнула» другу зірку і надала їй «супершвидкість».

Як пишуть вчені в The Astrophysical Journal, серед «втікачів» багато гарячих, масивних зірок. А такі далеко не втечуть. У них недовгий вік: за десять або двадцять мільйонів років (за космічними мірками, дуже швидко) вони повністю «перегорають», витрачають все своє термоядерне паливо і вибухають надновими. Вважають, що саме цей внегалактичний «феєрверк» і оточує Чумацький Шлях розігрітою плазмою.