Останніми місяцями спостерігаються помітні зміни як у політичній риториці лідерів США та Росії, так і в глобальних стратегічних комунікаціях загалом. Адміністрація американського президента Дональда Трампа активно працює над налагодженням відносин з Росією. З публічного дискурсу практично зникла риторика про агресію та військові злочини Кремля. Натомість на перший план вийшла ідея нової «відлиги», розрядки у відносинах і пошуку взаємовигідних компромісів. Москва, у свою чергу, відповідає схожими компліментарними заявами.
Це прекрасно демонструється нещодавнім голосуванням за резолюцію по Україні в Раді Безпеки ООН. У тексті документа не згадувалося, що РФ є агресором. Натомість Київ та Москву закликали якнайшвидше домовитися та припинити бойові дії.
І що найбільше інтригує в цій загальній картині – позиція Китаю. Вперше за багато останніх років США, РФ та КНР абсолютно синхронно підтримали міжнародний документ, і не якийсь, а на рівні Ради Безпеки ООН. Пекін сьогодні активно схвалює зближення Вашингтона та Москви, називаючи цей процес «вікном можливостей» як для миру в Україні, так і для глобальної стабілізації в світі.
Здавалося б: за логікою протистояння між Америкою і Китаєм, останній мав би протидіяти будь-яким спробам американців і росіян примиритися. Але ні, все з точністю до навпаки.
І це змушує задуматися: а що взагалі відбувається між сторонами? Це тактичні маневри і політична риторика – чи формування нового глобального альянсу? Чому такий союз абсолютно можливий, і його головною жертвою може стати не лише Україна, але й вся Європа? Політичний оглядач UA.News Никита Трачук разом з експертами розбирався в ситуації.